нерухливість

1. Властивість за значенням прикметника “нерухливий“; стан, коли щось не змінює свого положення в просторі, позбавлене руху, статичне.

2. Перен. Відсутність активності, розвитку, змін у якійсь сфері; стагнація, застій.

3. Юрид. У контексті права — синонімічне позначення майна, яке не можна перемістити без його пошкодження або втрати його призначення (нерухоме майно, нерухомість).

Приклади вживання

Приклад 1:
П-ні Рубчакова (Людмила) була загалом добра, лише принимала часом у рухах і позі якусь штучну, статуйну нерухливість, що вражала неприродністю. Менші ролі (крім Конс- тантина та Інни) випали доволі вдачно.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”

Частина мови: іменник (однина) |