Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не можна розняти, роз’єднати, розділити на частини; цілісний, монолітний.
2. У мовознавстві: такий, що складається з декількох слів або частин, які вживаються разом як єдине ціле і не допускають вставки інших слів між своїми компонентами (про складні слова, словосполучення тощо).
Приклад 1:
Ще на початку створення перших ЕОМ фірма IBM PC вперше зробила комп’ютер не як єдиний нерознімний пристрій, а забезпечила можливість його збирання з незалежно виготовлених частин аналогічно до дитячого конструкто- ра. Способи з’єднання пристроїв у комп’ютері є доступні для удосконалювання його окремих частин, тобто для долучання нових чи заміни існуючих на більш досконалі пристрої.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva”