Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що суперечить загальноприйнятим нормам моралі та пристойності; безсоромний, цинічний, розпусний.
2. Неприйнятний, негожий, недоречний за своїми якостями або вчинками; гідний осуду.
3. Застаріле: Непідхожий, невідповідний; такий, що не відповідає певним вимогам анормам.
Приклад 1:
Тільки цього разу цей безмежний жаль, такий бездонний і непристойний, такий кричущий, що від нього хочеться відвернутися, втекти і забути назавжди, я відчувала до себе самої, ніби я була водночас і кошеням, і лисим бридким щуреням, і псиськом із гострими іклами, який від болю і голоду намагається роздерти того, хто слабший. Не знаю, скільки часу все це тривало — коли я прийшла до тями, то знайшла себе, всю мокру від сліз, засліплену і зіпрілу, в якомусь теплому живому гнізді, наскрізь пропахлому ладаном.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”