1. Який не властивий природі, природним явищам або законам; штучний, несправжній.
2. Такий, що суперечить нормальному стану чи функціонуванню; аномальний, патологічний.
3. Позбавлений простоти, свободи; надуманий, натягнутий, манірний.
Словник Української Мови
Буква
1. Який не властивий природі, природним явищам або законам; штучний, несправжній.
2. Такий, що суперечить нормальному стану чи функціонуванню; аномальний, патологічний.
3. Позбавлений простоти, свободи; надуманий, натягнутий, манірний.
Приклад 1:
У баби в шафі збереглось багато дивних фотографій: баба з велосипедом, баба стоїть у дверях якоїсь древньої солом’яної хати в ситцевій сукенці трохи нижче колін, баба тримає прапорець працівника залізниці і повз неї їде потяг, — і всюди баба має неприродний вираз обличчя: не то усміхається, не то от-от заплаче. Потім баба втекла від свого першого чоловіка і поїхала потягом світ за очі.
— Невідомий автор, “Tania Zgori Vniz Kniga Strakhiv”