неприкаяність

Значення

1. Філософсько-психологічний термін, що означає стан внутрішньої невпорядкованості, безпросвітності, відчуття безвиході, духовної або екзистенційної бездомності, коли людина не може знайти собі місце у світі, відчуває себе зайвою, непристосованою до життя.

2. У літературознавстві та культурології — характеристика образу, персонажа або навіть цілого покоління, яке перебуває у стані розгубленості, марнотратства життєвих сил, безцільного існування, часто асоціюється з “зайвими людьми” або певними історичними епохами кризи.

Правопис та відмінювання