1. Той, хто говорить неправду, обманює; брехун.
2. (у спеціальному, застарілому вживанні) Людина, яка заперечує істинність християнської віри; єретик.
неправдомовець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови