Словник Української Мови
Буква
Властивість або якість того, що не може бути відтворене, відновлене або точно скопійоване; унікальність, винятковість.
Філософський та художній термін, що означає винятковість, єдиність явища, об’єкта чи особистості, яка не має аналогів і не піддається повному відтворенню.
Приклад 1:
Це тоді були написані й «Берестечко», і «Маруся Чурай», і вірші, що склали книжки «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність».
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
При цьому індійці зберегли неповторність своєї культури, яка істотно вплинула на культуру завойовників-кушанів. Саме за кушанської доби в Середній та Центральній Азії поширився буддизм, ревним прихильником якого став у II ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”