1. Філософський термін, що позначає властивість буття, яка полягає в відсутності внутрішньої сутності, сталості та самостійності; загальна умовність та залежність явищ.
2. У ширшому вжитку — характеристика чогось несуттєвого, другорядного, що не має глибокого змісту або істинної ваги.