Значення
-
Філософський термін, що позначає властивість буття, яка полягає в відсутності внутрішньої сутності, сталості та самостійності; загальна умовність та залежність явищ.
-
У ширшому вжитку — характеристика чогось несуттєвого, другорядного, що не має глибокого змісту або істинної ваги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непосутність, р. непосутності, д. непосутності, з. непосутність, о. непосутністю, м. непосутності, к. непосутносте