Значення
-
Властивість або стан предмета, який не має пошкоджень, дефектів або ушкоджень; цілісність, непорушеність.
-
У технічних та юридичних контекстах — стан об’єкта, що відповідає вимогам нормативної документації щодо відсутності будь-яких механічних, фізичних чи хімічних ушкоджень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непошкодженість, р. непошкодженості, д. непошкодженості, з. непошкодженість, о. непошкодженістю, м. непошкодженості, к. непошкодженосте