Словник Української Мови
Буква
1. Який не має плям, вад, морально чи фізично чистий; безгрішний.
2. У релігійному контексті: цнотливий, що зберіг цноту, дівоцтво (особливо про Діву Марію — Непорочна Діва).
3. У переносному значенні: незайманий, неторканий, первісний (наприклад, про природу, сніг).
Приклад 1:
— Ні, мені білі квітки так само пристали, як непорочний вінець грішній нареченій… І він вистромив троянду та й поставив у воду, а сам, сівши коло вікна і підперши голову руками, тупо задивився на вечірнє море і наче захолов у такім становищу. XXIII Покинувши ліжко, Лаговський сподівався знов зажити тим гарним і відрадісним життям коло своєї дорогої родини Шмідтів, яким він жив був у Туапсе досі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Подейкують, що в її непорочний подолок злітається вдосвіта біле птаство. Чи не про неї оце пустив повість з нашого села злотоуст відомий: якось вночі зупинився райський повіз з архангелом Гавриїлом перед її домом.
— Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”