Значення
-
Викликати відчуття тривоги, занепокоєння, душевного хвилювання; турбувати когось.
-
(у пасивному стані, безособово) Про відчуття тривоги, занепокоєння, що охоплює когось: “Мене непокоїть його мовчання”.
-
Завдавати клопоту, турбот; обтяжувати когось чимсь, порушуючи спокій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я непокою, ти непокоїш, він непокоїть, ми непокоїмо, ви непокоїте, вони непокоять