Словник Української Мови
Буква
1. Відсутність згоди, узгодженості у думках, поглядах або діях; розбіжність, незгода.
2. (У мовознавстві) Порушення граматичних правил узгодження членів речення (наприклад, підмета і присудка) за категоріями роду, числа, відмінка чи особи.
3. (У документообігу та офіційній діяльності) Стан, коли документ, проект, рішення тощо не отримали необхідної згоди чи схвалення від уповноваженої особи чи інстанції.
Приклад 1:
Встановлено, що для більшості людей соціальна оцінка колективу, повага оточення, громадськості, погодження або непогодження – найсильніший мотив у житті і діяльності, більш значимий, ніж задоволення біологічних потреб ( їжа, сон тощо). Корисно відзначити не лише відмінну роботу, якісь особливі вчинки чи досягнення, а й роботу просто гарну, тобто постійне відповідальне виконання своїх обов’язків, роботу без недоліків.
— Котляревський Іван, “Енеїда”