непоганий

1. Такий, що не є поганим, але й не досягає найвищої оцінки; задовільний, досить добрий, прийнятний.

2. (У розмовному мовленні) Досить добрий, навіть хороший; такий, що справляє позитивне враження.

Приклади вживання

Приклад 1:
Читала в основному я. Як зараз пригадую (добір мій — інтуїтивний — був непоганий): «Гаї шумлять», «Пастелі», з пізніших — «Ідемо з Великої Багачки» («В ніч таку, морозяну і строгу, В небі зорі — наче вимиті, нові… „Выхожу один, я на дорогу“, — все бринить у мене в голові»), з воєнних — «В безсонну ніч» («ніч — мов та печать»), «Голос матері», нарешті, «Я утверждаюсь», яке так відповідало тим високим патріотичним хвилям, на яких гойдалося моє наївне, напівдитяче, але абсолютно щире «я». Тоді, звичайно, я не диференціювала поезію Тичини так різко, як пізніше, як диференціюю тепер.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
Отже, пiдтримуючи iнтереси свого населення, курортна адмiнiстрацiя органiзувала на своїй територiї непоганий буфет. Коли халатники були незадоволенi обiдом, вони мали цiлковите право пiти до буфету й узяти там те, що їм було потрiбно.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
А потiм я й фiзiономiст непоганий: я певний, що вас зовсiм одкликано, i ви цим незадоволенi, бо ви любите стару матушку Європу, звикли до неї, i наша Євразiя вас трохи коробить… Хiба я не так говорю?
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 4:
Зiгнувшись над якимись штанцями, скажiмо, та перегортаючи сторiнки молодого Гоголя, кравець (розповiдають старожили) завжди тяжко зiдхав i з такими словами звертався до своєї молодої дружини: — А чи не думаєш ти, що з мене вийшов би непоганий кошовий отаман? З iсторiї мiстечка вiдомо, що коли Остап (старший кравцiв син) скiнчив т. зв.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 5:
З Iвана Панасовича вийшов дуже непоганий вояка, його можна було бачити на найнебезпечнiших дiлянках фронту, i тiльки завдяки капризам химерної фортуни його не вибило з рядiв у першiй же сутичцi iз супротивником. Iван Панасович так смiливо їздив по лiнiї фронту в час бою на своїй бiлiй кобилi, що її вiн реквiзував ув однiй з богодухiвських економiй, як мiг би їздити лише якийсь полководець за часiв Аттiли, — за тих часiв, коли ще наука не знала вогнестрiльної зброї, але органiзувати постачання, скажiмо, снарядiв для полку чи то щось iнше органiзувати в тiй же частинi — на це Iван Панасович не мав, на жаль, здiбностей.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: прикментик () |