непогамовність

Власна назва, що позначає міфологічну, фольклорну або художню персоніфікацію явища невгамовності, постійного руху, тривожної активності або неспокою; втілення цієї якості.

У літературі та мистецтві — символічний образ або алегорія невпинності, невтомності, наполегливості, часто з відтінком фаталізму або трагізму.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |