1. Властивість за значенням прикметника “неподілений“; стан, коли щось є цілісним, єдиним, не розділеним на частини.
2. У філософії та теології — характеристика сутності, яка не піддається поділу або розчленуванню на складові, її абсолютна цілісність.
3. У політичному та правовому контексті — принцип або статус території, яка є єдиною та не може бути розділена (наприклад, принцип неподіленості державного суверенітету).