Значення
-
Властивість за значенням прикметника “неподілений“; стан, коли щось є цілісним, єдиним, не розділеним на частини.
-
У філософії та теології — характеристика сутності, яка не піддається поділу або розчленуванню на складові, її абсолютна цілісність.
-
У політичному та правовому контексті — принцип або статус території, яка є єдиною та не може бути розділена (наприклад, принцип неподіленості державного суверенітету).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неподіленість, р. неподіленості, д. неподіленості, з. неподіленість, о. неподіленістю, м. неподіленості, к. неподіленосте