Значення
-
Стан, коли щось або когось не впізнають, не розпізнають; відсутність пізнання, неусвідомлення.
-
(у філософії, релігії) Незнання, необізнаність; стан свідомості, що протиставляється пізнанню або істинному знанню.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непізнання, р. непізнання, д. непізнанню, з. непізнання, о. непізнанням, м. непізнанні, к. непізнання