Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не підлягає чиємусь контролю, владі або впливу; незалежний, вільний від підпорядкування.
2. Такий, що не може бути підкорений, подоланий або підпорядкований; непереборний, незламний.
3. (У переносному значенні) Такий, що не піддається якомусь явищу, процесу або дії; стійкий, несприйнятливий.
Приклад 1:
То був «мій Тичина», образ, що жив у мені глибоко десь із дитинства та й тепер живе, непідвладний суворому аналізові, якийсь «автономний» відносно реальної картини його поезії на тлі складної і трагічної панорами нашої доби. Хоча чому автономний?
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”