Властивість або стан того, що не має доказів, підтверджень, обґрунтувань; відсутність підтвердження.
непідтвердженість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не має доказів, підтверджень, обґрунтувань; відсутність підтвердження.
Відсутні