Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, що не є підлеглим, не підпорядковується кому-, чому-небудь; незалежність, самостійність.
2. У контексті державного устрою або міжнародних відносин — статус, що характеризує відсутність політичної, адміністративної чи правової залежності від іншої влади, держави; суверенітет.
Приклад 1:
З погляду класичної української літератури Зина, Вер, Лариса уособлюють суцільну антижіночість, емоційну стриманість, непідлеглість фальшивим умовностям моралі. Надмір як лицемірних умовностей, так і емоцій (зокрема в літературі) Домонтович уважав за фатальну ваду й життя, й літератури.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”