Значення
-
Властивість або стан того, що є найвищим за якістю, досконалістю або майстерністю і не може бути перевершеним, осягнутим або перевищеним ким- або чим-небудь іншим; абсолютна досконалість, безперечне першорядне становище в певній галузі.
-
Унікальна, виняткова риса чогось, що робить це явище, твір мистецтва, винахід тощо зразком, що не має собі рівних і не піддається повторенню чи копіюванню з таким же успіхом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неперевершеність, р. неперевершеності, д. неперевершеності, з. неперевершеність, о. неперевершеністю, м. неперевершеності, к. неперевершеносте