непереривність

Властивість або стан того, що не має перерв, перешкод, зупинок; безперервність, безперервність у часі або просторі.

У математиці та фізиці — властивість функції або процесу, при якій малі зміни аргументу призводять до малих змін значення; відсутність стрибків або розривів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |