Значення
-
Властивість або стан того, що не має перерв, перешкод, зупинок; безперервність, безперервність у часі або просторі.
-
У математиці та фізиці — властивість функції або процесу, при якій малі зміни аргументу призводять до малих змін значення; відсутність стрибків або розривів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непереривність, р. непереривності, д. непереривності, з. непереривність, о. непереривністю, м. непереривності, к. непереривносте