неперехідність

Значення

1. Властивість дієслова, що виражає дію, спрямовану на сам суб’єкт (підмет) і не переходить на об’єкт (пряме додаток); стан, коли дієслово не потребує прямого додатка для завершення смислу.

2. У логіці та філософії — властивість відношення, за якої з того, що цей зв’язок існує між об’єктом А та об’єктом Б, а також між об’єктом Б та об’єктом В, обов’язково випливає, що він існує між об’єктом А та об’єктом В (наприклад, відношення “бути рівним”).

Правопис та відмінювання