1. Фонетична характеристика приголосного звука, що утворюється без додаткової середньоязикової артикуляції, коли спинка язика не піднімається до твердого піднебіння; твердість приголосного.
2. У фонології — абстрактна ознака фонеми, що протиставляється ознаці палаталізованості (м’якості) і визначає її твердий варіант.