Значення
-
Фонетична характеристика приголосного звука, що утворюється без додаткової середньоязикової артикуляції, коли спинка язика не піднімається до твердого піднебіння; твердість приголосного.
-
У фонології — абстрактна ознака фонеми, що протиставляється ознаці палаталізованості (м’якості) і визначає її твердий варіант.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непалаталізованість, р. непалаталізованості, д. непалаталізованості, з. непалаталізованість, о. непалаталізованістю, м. непалаталізованості, к. непалаталізованосте