1. Філософський термін, що позначає властивість буття, яке ніколи не є завершеним, сталим або цілком визначеним, а перебуває в стані постійного становлення, розвитку та відкритості для майбутнього.
2. У логіці та теорії аргументації — характеристика висновку або твердження, яке не є остаточним або безапеляційним, а потребує подальшого обґрунтування, уточнення або може бути переглянуте в майбутньому.