Представник ідеологічного та культурного руху, що виник у другій половині ХХ століття, послідовник і продовжувач ідей слов’янофільства, який прагне до духовного та політичного об’єднання слов’янських народів на основі спільних історичних коренів, культурної та релігійної (переважно православної) спадщини, часто в опозиції до західних цивілізаційних впливів.
Прихильник неослов’янофільства — сучасної течії, що актуалізує традиційні слов’янофільські цінності (зокрема концепцію «соборності») в нових історичних умовах, часто з акцентом на євразійській ідентичності та геополітичній інтеграції східних слов’ян.