Значення
-
Властивість або стан, коли два або більше об’єкти (вектори, прямі, площини, функції тощо) не є ортогональними, тобто не утворюють між собою прямого кута або їх скалярний добуток не дорівнює нулю.
-
У переносному значенні — відсутність незалежності, взаємозв’язок або накладення понять, принципів, явищ, що унеможливлює їх розгляд ізольовано один від одного.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неортогональність, р. неортогональності, д. неортогональності, з. неортогональність, о. неортогональністю, м. неортогональності, к. неортогональносте