неоромантика

Значення

1. Художній напрям у літературі, музиці та мистецтві кінця XIX — початку XX століття, що характеризувався відродженням і переосмисленням ідей, тем і стилістичних прийомів романтизму в нових історичних умовах.

2. Період у розвитку української літератури початку XX століття (1900-ті — 1910-ті роки), представлений творчістю поетів “Молодої музи” (П. Карманський, М. Яцків, О. Луцький та ін.), для якого характерні індивідуалізм, ускладнення ліричної форми, звернення до символізму та модернізму.

Правопис та відмінювання