Значення
-
Властивість або стан того, що є неорганічним, тобто не належить до живої природи, не має органічної будови або не пов’язане з живими організмами; нежива матерія.
-
У хімії: належність до класу сполук, що не містять вуглецю (за винятком окремих сполук, традиційно відносимих до неорганічних, як-от карбіди, оксиди вуглецю тощо), або властивість таких речовин.
-
Переносно: механічність, штучність, відсутність природності, живості або внутрішнього зв’язку між частинами чогось (наприклад, у мистецтві, літературі, соціальних відносинах).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неорганічність, р. неорганічності, д. неорганічності, з. неорганічність, о. неорганічністю, м. неорганічності, к. неорганічносте