1. Архітектурний стиль другої половини XIX — початку XX століття, що характеризується творчим переосмисленням та еклектичним використанням елементів архітектури Відродження (Ренесансу), зокрема ордерних систем, симметрії, рустованих фасадів, пілястр і круглих арок.
2. Художній напрям у мистецтві (живопис, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво) зазначеного періоду, що звертався до ідеалів, образів і стилістичних прийомів епохи Ренесансу, надаючи їм нове трактування.
3. Період у культурному та інтелектуальному житті певної країни або спільноти, що сприймається як відродження, відтворення або активізація гуманістичних ідей, цінностей або творчих принципів, властивих епосі Ренесансу.