1. (у математиці) Властивість геометричної фігури або множини, яка полягає в тому, що відрізок, що сполучає будь-які дві її точки, не цілком належить цій фігурі або множині; відсутність опуклості.
2. (у економіці, математичному моделюванні) Властивість функції, графік якої не є опуклим, тобто відрізок між будь-якими двома точками цього графіка лежить нижче за сам графік (у випадку угнутості) або вище за нього (у випадку опуклості догори).