Значення
-
У християнстві — чудесна властивість, яка полягає в нездатності згоряти у вогні; здатність залишатися неушкодженим під час вогненного випробування.
-
(заст.) Міфічна рослина, що, згідно з народними повір’ями, володіє властивістю не горіти у вогні; часто ототожнюється з деякими видами молочаю або наперстянки.
-
(перен., рідк.) Незнищенність, незламність, стійкість до найсильніших випробувань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неопалимість, р. неопалимості, д. неопалимості, з. неопалимість, о. неопалимістю, м. неопалимості, к. неопалимосте