неопалимість

1. У християнстві — чудесна властивість, яка полягає в нездатності згоряти у вогні; здатність залишатися неушкодженим під час вогненного випробування.

2. (заст.) Міфічна рослина, що, згідно з народними повір’ями, володіє властивістю не горіти у вогні; часто ототожнюється з деякими видами молочаю або наперстянки.

3. (перен., рідк.) Незнищенність, незламність, стійкість до найсильніших випробувань.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |