1. Послідовник неомеханіки — фізичної теорії, що намагалася побудувати опис природних явищ виключно на основі понять класичної механіки, відкидаючи, зокрема, електромагнітну теорію Максвелла.
2. Представник філософського напряму (переважно кінця XIX — початку XX століття), який розглядав механіку як універсальну основу всіх природничих наук і намагався звести до механічних принципів навіть біологічні та соціальні явища.