неокиснюваний
[nɛokɪsnjuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
(про метали та сплави) Такий, що не піддається окисненню, стійкий до утворення оксидів під впливом кисню або окиснювальних середовищ.
-
(перен., про матеріали або речовини) Такий, що має високу хімічну стійкість, не вступає в реакцію з киснем повітря або іншими окисниками, не піддається корозії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неокиснюваний, р. неокиснюваного, д. неокиснюваному, з. неокиснюваного, о. неокиснюваним, м. неокиснюванім