Словник Української Мови
Буква
1. (про людину) Такий, що не піддається впливу, не підкорюється, не дає себе підкорити чи обійти; незалежний, непоступливий, незламний.
2. (перен., про явище, почуття тощо) Такий, що не можна подолати, здолати чи перебороти; нездоланний, непереборний.
Приклад 1:
То був у дійсності досить вайлуватий і неоковирний чолов’яга, цей товариш Рибалко, але справляв зовсім інше вражіння – — величавий, повільний в рухах, сповнений престижу й монументальної могутності в своїй уніформі начальника міліції, в уніформі кольору сталі. Ні, він безподібний, цей Рибалко!
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”