Значення
-
Представниця напряму в архітектурі та мистецтві, що виник у другій половині XX століття як творче переосмислення ідей класичного конструктивізму 1920-1930-х років, з використанням сучасних технологій, матеріалів і естетики.
-
Прихильниця або дослідниця філософської, соціальної чи політичної теорії, що розвиває та адаптує принципи конструктивізму до сучасного контексту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неоконструктивістка, р. неоконструктивістки, д. неоконструктивістці, з. неоконструктивістку, о. неоконструктивісткою, м. неоконструктивістці, к. неоконструктивістко