неоконструктивістка

Представниця напряму в архітектурі та мистецтві, що виник у другій половині XX століття як творче переосмислення ідей класичного конструктивізму 1920-1930-х років, з використанням сучасних технологій, матеріалів і естетики.

Прихильниця або дослідниця філософської, соціальної чи політичної теорії, що розвиває та адаптує принципи конструктивізму до сучасного контексту.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |