Значення
-
Неоконфуціанство — філософська течія в Китаї, що виникла в епоху Сун (X–XIII ст.) як відродження та систематична переробка класичного конфуціанства з урахуванням викликів буддизму та даосизму; характеризується розвитком метафізики, концепцій «лі» (принцип) та «ці» (матерія), а також увагою до питань самовдосконалення.
-
Неоконфуціанство — сукупність філософських шкіл та вчень (наприклад, ченсі-сюе, школа принципу, школа серця), пов’язаних із іменами Чжу Сі, Ван Янміна та інших мислителів, які сформували нову ортодоксію в Китаї та країнах Східної Азії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неоконфуціанство, р. неоконфуціанства, д. неоконфуціанству, з. неоконфуціанство, о. неоконфуціанством, м. неоконфуціанстві, к. неоконфуціанство