1. Відсутність бажання, небажання робити щось; стан, коли людина не має охоти, потягу до певної дії або діяльності.
2. Почуття внутрішнього спротиву, вагання, викликане небажанням виконувати щось; нерадість.
неохота
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Однак цим разом втомленому професорові була неохота й лінь зробити це; він лежав та й незчувся, як надійшли Шмідти. Всі троє братів заглянули до нього: бо й з Володимиром у професора поновилися добрі відносини на другий-таки день по їх прикрій балачці.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |