неогублений

1. (у фонетиці) Про звук мови, зокрема голосний, що вимовляється без витягування губ уперед та округлення, наприклад: [е], [и], [а] на відміну від огублених [о], [у].

2. (у фонетиці) Про приголосний звук, під час вимови якого губи не утворюють округленого отвору, наприклад: [т], [с] на відміну від губних або лабіалізованих.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |