Значення
-
Новий прихильник якоїсь релігії, вчення, ідеології чи громадського руху; новачок, новопосвячений.
-
У ранньому християнстві — людина, яка нещодавно прийняла християнську віру і пройшла обряд хрещення.
-
Первісне значення (історичне): у Стародавній Греції та Римі — новачок, який щойно пройшов обряд посвячення в певні містерії чи таємні культи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неофіт, р. неофіта, д. неофітові, з. неофіта, о. неофітом, м. неофіті, к. неофіте