Неоеволюціонізм — напрям у культурній антропології та археології середини XX століття, що розвиває ідеї класичного еволюціонізму, розглядаючи культури як системи, що адаптуються до навколишнього середовища, і вивчає загальні закономірності культурних змін та універсальні стадії розвитку суспільств.
Неоеволюціонізм — у біології: сукупність сучасних еволюційних концепцій, що виникли після синтезу дарвінізму з генетикою (синтетична теорія еволюції) і розвивають ідеї природного добору, адаптації та видоутворення з урахуванням новітніх відкриттів у молекулярній біології, палеонтології та екології.