неодинокий

1. Такий, що не перебуває у стані самотності, має товариство чи родину; супроводжуваний іншими особами.

2. Який не є єдиним у своєму роді; такий, що має подібних собі або трапляється не поодиноко.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |