Значення
-
Властивість або стан, за якого система, мережа чи об’єкт не є однозв’язним, тобто містить такі точки або ділянки, видалення яких (або їх зв’язків) призводить до розпаду на дві або більше ізольовані частини.
-
У математиці, зокрема в теорії графів та топології — характеристика графа або простору, який можна розбити на дві або більше компоненти зв’язності шляхом видалення певних вершин, ребер або точок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неоднозв'язність, р. неоднозв'язності, д. неоднозв'язності, з. неоднозв'язність, о. неоднозв'язністю, м. неоднозв'язності, к. неоднозв'язносте