необмеженість

Властивість або стан того, що не має обмежень, меж, рамок чи кінця; безмежність, безкінечність.

У математиці та філософії — абстрактна характеристика множини, простору, величини або явища, що не є скінченними і не підлягають жодним кількісним чи якісним обмеженням.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |