Значення
-
Властивість або стан того, що не має обмежень, меж, рамок чи кінця; безмежність, безкінечність.
-
У математиці та філософії — абстрактна характеристика множини, простору, величини або явища, що не є скінченними і не підлягають жодним кількісним чи якісним обмеженням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. необмеженість, р. необмеженості, д. необмеженості, з. необмеженість, о. необмеженістю, м. необмеженості, к. необмеженосте