нео-боп

Значення

1. Стиль сучасного джазу, що виник у 1980-х роках як свідоме відродження та творче переосмислення естетики класичного бопу 1940-1950-х років, для якого характерні швидкі темпи, мелодична та ритмічна складність, імпровізаційність і використання традиційного інструментарію (контрабас, фортепіано, ударні, духові).

2. Музичний напрям, представники якого (наприклад, Вінтон Марсаліс, Рой Гаргров) наслідують і розвивають ідиоміку та виконавські принципи ери бопу, часто протиставляючи її експериментальним та ф’южн-течіям у джазі.

Правопис та відмінювання