ненамагніченість

1. Фізична властивість матеріалу або тіла, що характеризує відсутність магнітного моменту або магнітного поля; стан, коли речовина не має видимої намагніченості.

2. У техніці та матеріалознавстві — стан феромагнітного матеріалу після розмагнічування, коли сумарна магнітна орієнтація його доменів дорівнює нулю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |