немовля

Приклад 1:
А це своєю чергою спричинила та обставина, що він, Сорока, прийшов на світ під просто на секунду розслабленим місцем світобудови, коли буття набирає чергового нового віддиху, що, може, не так і рідко стається, цим ніби на мить прохиляючи бетонну фіранку зовнішніх з’яв на справжню пов’язаність речей, що їх людина споглядає або зарано, або запізно, щоб витягти з того належні висновки, і тому завдяки цим вищим суворо реґляментованим, а для людського розуму випадковим чи навіть свавільним зрушенням, його, Сороки, перший спогад, що ним заманіфестувалося його, Сороки, існування, і зберігав у свідомості видовжене на все буття живе небо, на котрому википіла біла пухка хмарина, постерігши яку, він, Сорока (натоді або ще кількамісячне немовля у французькому візку на високих колесах, або вже півторарічний голопуцьок, що починав ходити, трамбуючи землю й рученятами стискаючи в повітрі невидимих гадюк, насланих Герою, — маля, що його нянька, нагодувавши, поклала спати на бальконі в ліжечку з високими бильцями навколо, звідки й видно було ту першу в його, Сороки, житті хмарину, угледівши яку він…)» заверещав і став, — звісно, ще рудиментарно, але таки мислити, відчувши всім єством, цією купкою новоявленої плоті, що він — не ліжко, не бильця, не нянька, не хмарина, а він, і що це він — існує. Імовірно, саме завдяки цій унутрішній пов’язаності його, Сороки, існування з усвідомленням першого в його житті оболока, його, Сороки, пам’ять з дитинства зберігала комірчину найрізноманітніших, для нього, Сороки, коштовніших, ніж розбійницька печера з барилами самоцвітів і золота, хмарин, що на помах Провидіння невидимими віжками повертали його, Сороки, життя то в один, то в другий бік, може, навіть на так і з тієї причини, що він, Сорока, затявся простувати путівцем, щодо правильности якого він, Сорока, ніяк не міг дійти згоди з вищими силами, а просто тому, що він, Сорока, не завжди пильно дослухався до внутрішнього голосу, ну й внаслідок цього, ймовірно, й потрапляв у прикрі ситуації, куди його, Сороку, надовго вманевровували напливи або раптової впертости, або, навпаки, надто м’якої, шкідливої податливости, які особливо владно опадали його тоді, коли його зір трохи довше, ніж звичайно, зупинявся на якійсь хмарині.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— мiняла квиток на iнший рейс, сорок хвилин упрiвала в салонi пiд булькiт музики в навушниках (щоп’ять хвилин перебиваний бадьорими обiцянками злетiти, тiль‑ки‑но дiстануть дозвiл), у Вашiнгтонському Dulles було так, мов перед хвилею оголосили воєнний стан: люди гупотiли коридором, метляючи перекинутими через плече сумками, вищали вiзочки, скреготали колiщата, заходилось ревом, на всьому протязi коридорного скле‑пiння, невидиме немовля, i вона й собi гналася за iнши‑ми, з поверха на поверх, петляючи, як увi снi чи в хоррор‑фiльмi, вiд гейту до гейту, i, добiгши, сапаючи, як собака‑гончак, до закапелка з своїм кукурузником, розбилася з льоту об мов‑скеля‑непорушного, професiйно погiдного клерка за стойкою: “Your plane has just left, ma’am” — а наступний же коли? — а наступний завт‑ра опiвднi — бликнув зубами: “Have a good night!”
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”

Приклад 3:
“Коли був немовлям, міркував як немовля“. І до приятелів своїх, що не виросли до межі сповнення віку Христа: “Молоком, – говорить, – годував вас, а не мукою”.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”