немонохроматичність

1. Фізична властивість світла або іншого електромагнітного випромінювання, що характеризує його як сукупність хвиль різних довжин хвиль (частот), тобто наявність у його спектрі не однієї, а кількох складових; відсутність монохроматичності.

2. У переносному значенні — неоднорідність, різноманітність складу, властивостей або проявів чого-небудь, що контрастує з єдністю або одноманітністю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |