немеркнучість

Властивість за значенням прикметника “немеркнучий“; здатність не втрачати яскравості, сили, слави або значення з часом; нев’янучість, незгасаність.

Уперше зафіксоване як власна назва (топонім) — “Немеркнучість” — для позначення населеного пункту в Україні.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |