Приклад 1:
Убога наша хатка, бо в нас немає татка… (Чіпляються йому за руки, благаючи.) Ми спустимось на дно, де темно, холодно, на дні лежить рибалка, над ним сидить … «Той, що греблі рве» Нехай його покине!
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”
Приклад 2:
У щоденнику немає якихось прямих висловлювань стосовно розвінчання культу Сталіна. Запис-констатація: «Рішеннями XXI з’їзду КПРС тіло Сталіна, як таке, що не гідне знаходитися в мавзолеї Леніна, винесено й поховано під кремлівською стіною» (1961).
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 3:
Досі ще серед спогадів про Стуса, мабуть, немає глибших і змістовніших за «В українській поезії тепер більшого немає» Михайла Хейфеца. Загалом усі прояви з очевидним або прихованим ксенофобським відтінком страшенно небезпечні — про це яскраво свідчить практика наших політизованих буднів.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 4:
Я хочу довести вам, що майбутнього в нього немає. Наважуюся про це говорити навіть тут, у цьому зачарованому і вмираючому місті, де поставлено йому пам’ятники у вигляді дзвіниці Святого Марка і незліченних колон, у місті, де культ його присутній незримо, в генах і мимовільних поглядах, у місті, яке свого часу породи ло одного з найзапекліших жерців і великомучеників його, пана Ph, жорстокого культу — я маю тут на увазі, звісно, видатного сексте- рориста Казаллеґру, е-е, перепрошую, Казанову, з бурхливим життям якого пов’язано безліч нісенітниць, леґенд і не толерованих мною пересудів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
