1. Який не має матеріального, фізичного втілення; невідчутний, неосяжний, духовний.
2. Який не стосується майнових прав або матеріальних цінностей (наприклад, про активи, блага, збитки).
Словник Української Мови
Буква
1. Який не має матеріального, фізичного втілення; невідчутний, неосяжний, духовний.
2. Який не стосується майнових прав або матеріальних цінностей (наприклад, про активи, блага, збитки).
Приклад 1:
Останні два імені видаються більш властивими, ніж інші, тому що розум взагалі нематеріальний, а істина вічним своїм перебуванням цілком су перечить непостійній речовині. Та й тепер у якійсь землі Бог називається іштен4.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”